ПОИСК
Культура та мистецтво

Я житиму, допоки мою пісню співатиме хоча б одна бджола, — Юрій Рибчинський

9:30 2 вересня 2021
Юрій Рибчинський
Інф. «ФАКТІВ»

* БАБИН ЯР *

Він зовні був таким, як ми.
Він був, як ти, як я.
Його дружину із дітьми
Забрали в Бабин Яр.

І він пішов за ними вслід,
Самотній, мовчазний.
От і ворота на той світ,
У пекло вхід страшний.

І в пекло зранку дотемна
Охороняють вхід
Два поліцаї, яких знав
Він ще з дитячих літ.

Вони йому сказали: Стій!
Навіщо ти прийшов?
Невже в тобі тече, старий,
Жидівська грішна кров?

І він сказав відверто: Ні!
Я не єврей! Та я
Бажаю бути у ці дні
Там, де моя сім`я.

І відвели його вони
До лютого, як пес,
До злого генія війни —
Полковника СС.

А той вагатися не став.
В стрільбі не новачок,
Він вальтер з кобури дістав
Й натиснув на курок.

Так люту смерть зустрів свою
Той добрий чоловік.
Але побувши день в раю,
Він з того раю втік.

І знов під куполом небес,
Поправши смерті тлін,
Перед полковником СС
Стояв спокійно він.

У серці ненависть без меж,
Якої світ не знав.
— Це ти? Живий?
Але тебе ж
Я вчора розтріляв!

Навіщо знов, мені скажи,
Прийшов ти в Бабин Яр?
Хто ти такий?
Ти Вічний жид?
— Ні! Українець я.


* Різдвяна ніч *

Була різдвяна дивна ніч.
І срібно, дзвінко
Сміялась жінка уві сні,
Сміялась жінка.

Сміялась жінка уві сні
І, наче ангел,
Кружляв над містом білий сніг
Всю ніч до ранку

Він замітав сліди брудні,
Дахи, стежинки,
І чув крізь ніч, як уві сні
Сміялась жінка.

Сніг падав на мости, шосе,
Автомобілі,
І навкруги ставало все
Безмежно білим.

Дивились зіроньки ясні
В морозну шибку.
Сміялась жінка уві сні
Навзрид, як скрипка.

І сміх той музикою був,
Таким мотивом,
Що кожен, хто його почув,
Ставав щасливим.

Сміялась від душі вона —
Свята і грішна.
А що їй снилося — це знав
Один Всевишній.

І так хотілося мені,
Щоб в ніч прозору
Сміялась жінка уві сні,
А я був поруч.


* Ой летіла куля *


Лісова зозуля
Юнаку кувала.
І летіла куля,
А куди — не знала.

Ой летіла куля,
А куди — не знала.
З юнаком зустрілась,
Та й поцілувала.

Так поцілувала
Куля того хлопця,
Що упав він в трави,
Наче з неба сонце.

Він упав у трави —
Трави зелененькі,
І замовкла в лісі
Сива зозуленька.

Ой замовкла в лісі
Сива зозуленька,
Й заридала раптом
Бідолашна ненька.

Заридала ненька,
Мати-Україна,
Що не дочекалась
Молодого сина.

А уранці сонце
Над землею встало.
І зозуля знову
В лісі закувала.

І зозуля в лісі
Знову закувала.
Й знов летіла куля,
А куди — не знала.


Коли місяць — чаклун-чародійник
Мед янтарний у темряві п’є,
Ти приходиш в мої сновидіння,
Я приходжу в безсоння твоє

І кажу тобі: люба, кохана,
В час нічної п’янкої роси
Зав’яжи мої очі туманом
Неземної своєї краси,

Зав’яжи мої очі вологі
Неземною красою, щоб я
Більш не бачив на світі нікого,
Окрім тебе, кохана моя.

І щоб в серці було полум’яно
І святково, як після грози,
Зав’яжи мені очі туманом
Неземної своєї краси.

А коли ранок сяйвом прозорим
Доторкнеться до наших облич,
Не виймай із очей моїх зорі,
Залиши в них навіки цю ніч.

І хай кажуть: любов — то омана,
Все одно в час п’янкої роси
Зав’яжи мої очі туманом
Неземної своєї краси.

571

Читайте нас у Telegram-каналі, Facebook та Twitter

Побачили помилку? Виділіть її та натисніть CTRL+Enter
    Введіть вашу скаргу
Наступний матеріал
Новини партнерів
 

© 1997—2021 «Факти та коментарі®»

Усі права на матеріали сайту охороняються у відповідності до законодавства України.

Матеріали під рубриками «Офіційно», «Новини компаній», «На замітку споживачу», «Ініціатива», «Реклама», «Пресреліз», «Новини галузі» а також позначені символом публікуються у якості реклами та мають інформаційно-комерційний характер.